Мої коментарі: "Я в ОЗОНі"

Уявити традиційний урок української літератури тим, хто "є" в ОЗОНі, складно. Навіть українська мова проходить "під знаком" ОЗОН. А ще років 6-7 назад ми щиро обурювалися цим, як тоді здавалося, непотрібним (варіант - давно знайомим) прийомам. Адже ми і так все добре знаємо, володіємо, вміємо, у нас є переможці шкільних, міських олімпіад, конкурсів і т.ін., і т.д...Зараз, коли я переглядаю свої конспекти з ІІ, ІІІ, ІV Всеукраїнських фестивалів, то знову вкотре переконуюсь у правоті автора, який мудро зауважив "Дорогу долає той, хто йде". І ми йшли, іноді втомлені, іноді окрилені власними успіхами, досягненнями. І було дуже добре, коли поруч ставали люди, які розуміли, підтримували, заохочували до нових звершень. А ще учні - мій експериментальний, єдиній у школі - 9-Б клас. Мої розумники! Моя підтримка, радість, гордість!